Карта сайту

«Інститутка» Марко Вовчок

Теги: Українська література

    Люди дивуються, що я весела: надiйсь, горя-бiди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та i вдайся... Було, мене й б'ють (бодай не згадувать!) - не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи - i смiюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, - то так i моє лишенько. Якби менi за кожною бiдою моєю плакати, досi б i очi я виплакала. Батька-матерi не зазнаю: сиротою зросла я, при чужинi, у людях. Хоч не було дiла важкого, - так забували про мене, чи я не голодна, не холодна, чи жива я... На десятолiттях взяли мене в двiр.

 

 

Прикріплений файлРозмір
Marko_Vovchok_Institutka.pdf293.17 кб
Перейти вгору Share/Save/Bookmark